Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 927/1810/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаСідряков О.В. (дов. від 18.04.2014 р. № 14-104)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р.у справі № 927/1810/14 господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Прилукитепловодопостачання"простягнення заборгованості в сумі 6 225 830, 34 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" про стягнення заборгованості в сумі 6225830, 34 грн., з якої 4905523, 97 грн. сума основного боргу, 37177,10 грн. пені за період з 11.02.2014 р. по 13.07.2014 р., включно, 121931,37 грн. 3% річних за період з 11.02.2014 р. по 29.08.2014 р., включно, 826597,90 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 р. по липень 2014 р., включно.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3140-БО-39.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.12.14 р. у даній справі (суддя Мурашко І.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Баранця О.М., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.), припинено провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 316782,60 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4588741,37 грн. основного боргу, 200000,00 грн. пені, 120956,91 грн. 3% річних, 810289,51 грн. інфляційних втрат та 72846,14 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.14 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 171777,10 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 171777,10 грн., в іншій частині залишити рішення без змін, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2015 р. касаційну скаргу у справі №927/1810/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за клопотанням скаржника відкладено на 13.05.2015 р. та продовжено строк на 15 днів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 13.05.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3140-БО-39, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до розділу 2 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. газ обсягом до 3390,0 тис. куб. м. (три мільйони триста дев'яносто тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів: січень 700 тис. куб. м., лютий 610 тис. куб. м., березень 520 тис. куб. м. (І квартал 1830 тис. куб. м.), квітень 280 тис. куб. м., травень 25 тис. куб. м., червень 30 тис. куб. м. (ІІ квартал 335 тис. куб. м.), липень 25 тис. куб. м., серпень 25 тис. куб. м., вересень 25 тис. куб. м. (ІІІ квартал 75 тис. куб. м.), жовтень 170 тис. куб. м., листопад 380 тис. куб. м., грудень 600 тис. куб. м. (ІV квартал 1150 тис. куб. м). Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктами 3.3 - 3.4 договору передбачено, що приймання -передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділом 5 договору "Ціна газу" з урахування редакції додаткової угоди №1 від 15.07.2013 р. визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20 % - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % -764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором позивач має право зараховувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Судами встановлено, що на виконання умов спірного договору Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання", яке є кінцевим споживачем, прийняло природний газ за спірним договором у період з жовтня 2013 р. - по грудень 2013 р., включно, на загальну суму 4908306,49 грн., що підтверджується тристоронніми актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 1263476,33 грн., від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 1433834,91 грн., від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 2210995,25 грн., які підписані та скріплені печатками сторін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалось на те, що Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання" порушило умови договору та за поставлений природний газ не розрахувалось, внаслідок чого виникла заборгованість.

Приписами ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Так, стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явлено до стягнення 4905523,97 грн. основного боргу за поставлений природний газ за період жовтень - грудень 2013 р., з врахуванням часткової сплати відповідача 21.05.2014 р. на суму 430000,00 грн., з якої 2782,52 грн. зараховано в погашення заборгованості за спірний період (жовтень 2013 р.), решта в сумі 427217,48 грн. - в оплату вартості поставленого природного газу за минулий період (січень - вересень 2013 р.) з урахуванням п. 6.3 договору.

Комунальне підприємства "Прилукитепловодопостачання" у встановлений п. 6.1 договору строк за поставлений природній газ за період з жовтня - грудень 2013 р. не розрахувався.

Проте, як зазначено судами попередніх інстанцій, після порушення провадження у даній справі, Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" було частково погашено суму основного боргу у розмірі 316782,60 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку останнього, з яких вбачається, що відповідачем 05.12.2014 р. сплачено 9422,94 грн., 08.12.2014 р.- 5426,44 грн., 09.12.2014 р. - 3722,38 грн., 10.12.2014 р. - 5434,46 грн., 11.12.2014 р. - 51,83 грн., 12.12.2014 р. - 229797,12 грн., 15.12.2014 р. - 62927,43 грн.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 316782,60 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 4588741,37 грн. суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є правомірними, обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. ст. 546 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій було встановлено, що пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони передбачили, що у разу невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 371777,10 грн. за період з 11.02.2014 р. по 13.07.2014 р., включно, з якої 1973,05 грн. сума нарахована за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за серпень - вересень 2013 р. (за період з 11.02.2014 р. по 13.04.2013 р.); 3% річних у розмірі 121931,37 грн. за період з 11.02.2014 р. по 29.08.2014 р., включно, з якої 19985,90 грн. нараховано за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за березень - вересень 2013 р. (11.02.2014 р. по 21.05.2014 р.); інфляційні втрати у розмірі 826597,90 грн. за період з лютого 2013 р. по липень 2014 р., включно, з якої 219038,92 грн. нараховано за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за січень - вересень 2013 р. (за період з лютого 2013 р. по травень 2014 р.).

У відповідності до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.03.2014 р. у справі №927/64/14 за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" встановлено, що згідно договору № 13/3140-БО-39 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2013 р. за період січень - вересень 2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 9177217,48 грн.

Даним рішенням позовні вимоги Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково: присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 400000 грн. пені та 226109,18 грн. 3% річних за період з 14.02.2013 р. по 10.02.2014 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги в частині стягнення пені за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за серпень - вересень 2013 р. (за період з 11.02.2014 р. по 13.04.2013 р.), 3% річних за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за березень - вересень 2013 р. (за період з 11.02.2014 р. по 21.05.2014 р.), а також інфляційних втрат за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за січень - вересень 2013 р. (за період з лютого 2013 р. по травень 2014 р.) не входили до предмета позовних вимог у справі № 927/64/14.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд дійшов вірного висновку, що нарахування та стягнення пені за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу у даній справі за період серпень - вересень 2013 р., 3% річних за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за період березень - вересень 2013 р., а також інфляційних втрат за зобов'язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за період січень - вересень 2013 р. є правомірними та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Однак, місцевий господарський зробивши власні розрахунки правильно встановив, що Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" було невірно включено день фактичної сплати заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 367103,57 грн. та 3% річних в сумі 120956,91 грн. задовольнив частково.

Перевіривши наданий Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розрахунок інфляційних втрат за заявлений період, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про часткове задоволення вказаних сум у розмірі 810289,51 грн., адже, позивачем було невірно проіндексовано суму заборгованості за зобов'язаннями червня 2013 р. та листопада 2013 р., оскільки прострочення за вказаними зобов'язаннями було починаючи з 16.07 за зобов'язаннями червня 2013 р. та з 17.12 за зобов'язаннями листопада 2013 р.

Крім того, судами попередніх інстанцій було зазначено, що Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" були допущені арифметичні помилки при визначенні суми заборгованості, що підлягають індексації, зокрема, за зобов'язаннями січня 2013 р., лютого 2013 р., березня 2013 р., квітня 2013 р., жовтня 2013 р.

Разом з тим, суд прийняв до уваги клопотання Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" про зменшення пені до 10% від заявленої суми, а саме до 37177,71 грн., а також про відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців, дійшовши висновку про наявність підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що у відповідності до п. 1.2 договору №13/3140-БО-39 основними споживачами теплової енергії виробленої відповідачем із закупленого газу є бюджетні організації та установи, а згідно наданої довідки КП "Прилукитепловодопостачання" дебіторська заборгованість споживачів за надані послуги становить 16790300 грн., в т.ч. населення - 11931500 грн., підприємства та організації, що фінансуються з державного бюджету - 250900 грн., підприємства та організації, що фінансуються з обласного бюджету - 1202000 грн., підприємства та організації, що фінансуються з місцевого бюджету - 2272,2 грн; розмір пільг, субсидій, компенсацій, що має бути сплачений за рахунок Державного бюджету становить 1094900 грн.

Крім того, на виконання Постанови КМУ від 18 червня 2014 р. № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником газу" відповідачем відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів отриманих від продажу теплової енергії бюджетним установам, при надходженні яких банком проводиться зарахування у розмірі 72% на рахунки позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

В свою чергу, Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання" зауважує на відсутності своєї вини щодо несвоєчасного розрахунку за поставлений природній газ, оскільки допущене прострочення з оплати вартості поставленого природного газу виникло через несвоєчасне відшкодування з Державного бюджету України різниці між собівартістю теплової енергії та затвердженими тарифами, а різниця в тарифах минулих років та поточного року складає 6268500 грн.

Судами попередніх інстанцій, також, було встановлено, що із наданого відповідачем звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 р. та з балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 30 вересня 2014 р. вбачається, що Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання" є збитковим, а при примусовому виконанні рішення будуть арештовані рахунки підприємства, що спричинить зрив опалювального сезону 2014 - 2015 років, а також може спричинити банкрутство, що в свою чергу унеможливить надання послуг з теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення населенню та об'єктам соціальної інфраструктури міста (лікарням, навчальним закладам, дитсадкам).

Як встановлено приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З урахуванням вищевикладеного, у колегії суддів касаційної інстанції є підстави вважати, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив дане клопотання частково, зменшивши розмір пені до 200000,00 грн. та відстрочивши виконання рішення суду строком на 3 місяці до 17.03.2015 р.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у справі № 927/1810/14 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова